Публікуємо уривок з книги «Без суєти: Як перестати поспішати і почати жити». Її автор, журналіст і письменник Карл Оноре, пропонує відмовитися від невиправданої поспіху на роботі, вдома і в стосунках з близькими заради поліпшення якості життя.
В розвинених країнах з середини XIX ст. середнє число робочих годин почало скорочуватися, у той час як шестиденний тиждень ще була нормою. Але за останні 20 років кріпилися дві протилежні тенденції.
Американці працюють стільки ж, скільки і раніше, а більшість європейців — менше. За деякими оцінками, американець працює у середньому на 350 годин в рік більше, ніж європеєць на аналогічній посаді. У 1997 р. Сполучені Штати перевершили навіть Японію і посіли перше місце за кількістю робочих годин серед розвинених країн. Порівняно з США, Європа — рай для ледарів. Але навіть в Європі все не так однозначно. Щоб встигнути за квапливої цілодобової глобальною економікою, європейці намагаються працювати як американці.
Це статистика, а похмура істина полягає в тому, що мільйони людей, особливо в англосаксонських країнах, працюють більше і важче, ніж хотілося б. Кожен четвертий канадець трудиться понад 50 годин на тиждень — у 1991 р. так старанно працював лише один канадець з десяти. До 2002 р. кожен п’ятий житель Великобританії у віці за тридцять працював не менше 60 годин в тиждень. А якщо ще додати довгу дорогу на роботу і додому…
Куди ж подівся обіцяний «вік дозвілля»? Чому багато людей все ще повністю поглинені роботою? Гроші — одна з істотних причин. Їсти кожному потрібно, однак здобувати все більше готівкових нас спонукає невситима жага споживання. Переваги розвиненої економіки ми пожинаємо не у вигляді додаткових годин відпочинку, а у вигляді високих доходів.
Робота на дому перетворюється в роботу вдень і вночі
Разом з тим завдяки новим технологіям робота проникає у всі куточки нашого життя. У вік миттєвого поширення інформації ніде не сховаєшся від електронних послань, сервіс і дзвінків. Тепер вже можна входити в корпорационную мережу з дому, підключатися до Інтернету з борту літака, говорити по мобільному з босом, прохлаждаясь на пляжі, — а значить, теоретично людина залишається на чергуванні цілодобово. На власному досвіді я переконався, що робота на дому перетворюється в роботу вдень і вночі. Мерилін Макловиц, автор книги «Трудоголіки» (Workaholics, 1980), в інтерв’ю зазначила, що в XXI ст. загальною потребою стало постійно «бути на лінії»: «Раніше ми називали трудоголіками людей, готових працювати скрізь і в будь-який час. Змінилося лише те, що тепер стало нормою відповідати на дзвінки і листи 24 години на добу сім днів на тиждень».
До того ж і обсяг роботи практично на будь-якій посаді помітно збільшився. Компанії багато років перебудовувалися і проводили скорочення кадрів, а в результаті вцілілі співробітники повинні працювати і за себе, і за звільнених. Страх безробіття нависає над офісами і заводами, і багато працюють більше, щоб довести свою незамінність. Мільйони людей йдуть на роботу, навіть коли вони відчувають себе занадто втомленими або хворими, щоб принести хоч якусь користь. Мільйони не використовують відпустку повністю. Це безумство. У той час як комусь дійсно по душі довгі години роботи (і було б дивно це забороняти), не можна вимагати від кожного, щоб він встигав за таким ритмом. Потогінна система шкідлива і для здоров’я, і для економіки. Дослідження, проведене у 2002 р. японським університетом Кюсю виявило, що люди, які працюють 60 годин в тиждень, піддаються вдвічі більш високому ризику інфаркту, ніж працюють 40 годин. Для тих, хто двічі і частіше в тиждень спить менше п’яти годин за ніч, ризик потроюється.
Це не означає, що стрес на роботі потрібно повністю виключити. У контрольованих дозах напруга сприяє концентрації і підвищує продуктивність. Але надлишок стресу веде до фізичного і емоційного зриву. Опитування виявив, що стрес на роботі доводить до думок про самогубство більше 15% канадців. І компанії також платять високу ціну за пристрасть до понаднормової праці. Продуктивність, як відомо, з працею піддається виміру, але всі вчені сходяться в думці, що з певного моменту додаткові години роботи перестають окупатися. Здоровий глузд підказує: втома, стрес, нездоров’я і невдоволення життям знижують продуктивність. За даними Міжнародної організації праці, бельгійські, французькі і норвезькі робочі дають на годину більше продукції, ніж американці. Англійці проводять на роботі більше часу, ніж інші європейці, і у них найнижчий рівень ефективності праці на всьому континенті. Хто працює менше, той працює краще.
Фірми з першокласною репутацією (від Starbucks до Walmart) все частіше змушені відповідати на позови про неоплачених понаднормових
Тим не менше за суперечками про понаднормових і продуктивності не варто забувати про головне: для чого ми живемо? Більшість людей цінує свою роботу. Від неї можна отримати задоволення, нею можна пишатися. Поворушити мізками, розім’яти м’язи, поспілкуватися з людьми — всі ці можливості плюс соціальний статус дає нам робота. Однак навіщо присвячувати їй все своє життя? Занадто багато важливих справ крім роботи вимагають від нас чимало часу, наприклад рідні, друзі, хобі та відпочинок.
На робочому місці і розгортається основний фронт боротьби Повільного руху. Якщо робота буде поглинати стільки часу, на все інше годин і хвилин вже не вистачить, і найпростіші справи — відвезти дітей до школи, повечеряти, поговорити з друзями — перетворяться у гонку. Кращий спосіб сповільнитися — скоротити кількість роботи. Саме цього прагнуть мільйони людей у всьому світі.
Всюди, особливо в країнах з традиційною культурою багатогодинної роботи, опитування фіксують зростаюче бажання приділяти роботі менше часу. Міжнародне дослідження, проведене економістами з Уоріка та Дартмунда, показало, що 70 % людей з 27 країн співвідношення роботи і «просто життя» не цілком влаштовує. У США набирає чинності реакція проти трудоголізму. Фірми з першокласною репутацією (від Starbucks до Walmart) все частіше змушені відповідати на позови про неоплачених понаднормових. Американці охоче купують книги про те, як досягти щастя і успіху при більш поблажливому ставленні до роботи і до життя в цілому. Ось лише кілька бестселерів: «Ледачий шлях до успіху» (The Lazy Way to Success), «Путівник лінивця до успіху» (The Lazy person’s Guide to Success) і «Як важливо бути ледачим» (The Importance of Being Lazy). У 2003 р. американські борці за скорочення робочого тижня провели перший загальнонаціональний день «Повернути часу» — 24 жовтня, бо до цієї дати, згідно з підрахунками, американець встигає опрацювати стільки годин, скільки європеєць — до 31 грудня.
Жінки втомилися від ролі «супервумен» і очолили боротьбу за зміни
У розвинених країнах рекрутери все частіше повідомляють про те, що молоді шукачі задають питання, які 10-15 років тому здалися б неможливими: «чи Зможу я йти з роботи раніше? Можна замість премії збільшити відпустку? Буду я вправі сам розподіляти робочі години?» Майже на кожній співбесіді звучить одна і та ж думка: люди хочуть працювати, але вони також хочуть жити. Особливо пильні до співвідношення роботи і дозвілля жінки. Вже не перше покоління виросло в упевненості, що жінка має право і зобов’язана поєднувати все: сім’ю, кар’єру, будинок, цікаве спілкування. Проте це поєднання дається дорогою ціною. Мільйони жінок дізнаються свого замордованого двійника в американському збірці оповідань «Відьма в домі» (The Bitch in the House) і в бестселері Еллісон Пірсон «І як їй це вдається?» (I don’t Know How She Does It), присвяченому працюючої матері, яка повинна стежити і за родиною, і за хедж-фондом. Жінки втомилися від ролі «супервумен» і очолили боротьбу за зміни. Змінюються не тільки правила, а й настрої. На світському рауті альфа-самки тепер хваляться не тільки бонусами, але і тривалістю декретної відпустки, і навіть бездітні кар’єристки виступають за чотирьох денний робочий тиждень.
Дженіс Тернер, журналістка Guardian, зазначила, що «повільний» шлях для сучасної жінки і радісний, і сумний: «Уявіть, як це було: ціле покоління жінок натаскували на успіх, і головним завданням вважалося наповнити кожну годину корисною діяльністю, і раптом вони усвідомлюють, що щастя не в тому, щоб здаватися найшвидшою і самої діловий. Жорстока іронія: задоволення нам приносить не швидкість, а неспішність, ми отримуємо задоволення, читаючи казку на ніч, а не гортаючи сторінки телефонного довідника».
