Деяких скорочують, деяких відправляють у відпустку за свій рахунок, деяким урізують зарплату. Як це роблять і наскільки законні подібні дії роботодавців, — відповідає керівник юридичного департаменту Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна Анна Воєводіна.
Варіант 1. Простий
Мала кількість компаній економлять, офіційно оголосивши, що вони працюють в режимі простою. Простій — це призупинення роботи частини чи всього підприємства, що передбачає все-таки виплату зарплати працівникам у розмірі 2/3 ставки.
Деякі компанії оголошують простий та на підставі ст. 35 Кзпп переводять працівників на іншу роботу – правда, на термін не більше місяця. І тільки за згодою працівника.
Варіант 2. Відпустку за свій рахунок
Співробітникам необхідно знати, що відпустку без збереження зарплати, згідно ст. 26 Закону «Про відпустки», може надаватися працівнику за ряду поважних причин на строк до 15 днів у році за погодженням з роботодавцем. Все, що понад, — грубе порушення законодавства про працю і тягне за собою кримінальну відповідальність. Ті, кого у відпустку «за свій рахунок» відправили на більш тривалий термін, швидше за все, взагалі ні в який така відпустка не пішли, а просто якимось хитрим способом позбавлені виплати зарплати. Яким? Наприклад, з допомогою варіанта № 3. Хоча, звичайно, особливо замислюватися не треба тим, у кого на підприємстві виплачують чорні або сірі зарплати.
Варіант 3. Підсумований облік робочого часу
В якості альтернативи деякі компанії не позбавляють своїх працівників роботи, а «юридично» і/або фактично скорочують її обсяг. Зокрема, запровадивши режим підсумованого обліку робочого часу — на підставі ст. 61 Кзпп. Тільки працівникам слід знати, що в даній ситуації очевидні істотні зміни умов праці. А це означає, що роботодавець повинен письмово повідомити працівників про нововведення за 2 місяці до майбутніх змін. Незгодних роботодавець має право звільнити, але тільки через 2 місяці.
Що поганого може бути в підсумованому обліку робочого часу? Є один нюанс в нашому законодавстві: працівників захистили, встановивши максимальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень), однак ніде не прописано мінімальну кількість робочих годин. А це означає, що ніхто не заважає роботодавцю встановити тривалість робочого часу в розмірі однієї години на тиждень. При цьому зарплата буде нараховуватися відповідно до відпрацьованого часу, відображеному в табелі обліку робочого часу.
Варіант 4. Неповний робочий час
Неповний робочий час може встановлюватися за ініціативою роботодавця на підставі наказу про перехід на неповний робочий день (тиждень) з зазначенням конкретного графіка роботи підприємства. З цим наказом працівники також повинні ознайомитися під розписку за два місяці до впровадження і або погодитися, або звільнитися. Ось тільки є нюанс: українські роботодавці змушують працівників самим писати заяви про бажання працювати в режимі неповного робочого часу. В такому випадку, двох місяців чекати не доведеться, адже працівники нібито самі виявили бажання працювати менше.
За матеріалами прес-релізу
