Якщо ти занадто довго займаєшься сьорфінгом в інтернеті, ти поступово занурюєшся в депресію. Все взаємопов’язано: час, настрій і інтернет. Чим ми псуємо собі настрій?
1. Чорна діра Вікіпедії
Як можна від статті про Івана Грозного перейти до сторінки про історію баскетболу? Це все Вікіпедія винна. Читаєш про Другу світову — доходиш до Сніду. Це неминуче. Ти знав про гру «Знайди Гітлера»? Сенс в тому, що абсолютно будь-якої статті на Вікіпедії можна перейти на статтю по Гітлеру за шість кліків. Це майже як теорія шести рукостискань — тільки шість кліків, а в результаті — неминучий Гітлер.
2. Чорна діра YouTube
Скоріше всього, це ще гірше Вікіпедії. Всі ці схожі відео з правої сторони ведуть куди завгодно — і не одразу зрозуміло, чим саме вони схожі. Нещодавно я дивився ролик про те, як два чувака на кухні співають кавер не скажу на яку групу, а в схожих значилося відео «Кішка зійшла з розуму! Ржунімагу». Навіть не намагайся знайти тут логіку.
3. Гуглити поради для сексу і відчувати себе збитковим
Всім цікаво пробувати нове в сексі — в першу чергу. Чого люди тільки не витворяють! Деякі речі немислимі, деякі банальні до зубовного скреготу, і в результаті ти відчуваєш себе нудним середньостатистичним дефолтних громадянином, який навіть не хоче запхати собі в зад бенгальський вогонь або хоча б солоний огірок. Ще сумніше тим, у кого немає подруги, з якою можна попрактикуватися. Можна було б подивитися порно, але це теж ознака депресії. Одні пастки.
4. Заздрість до тих, хто онлайн з телефону
Ввечері сидиш ти вдома перед комп’ютером і спостерігаєш, як народ з телефонів оновлює статуси і постить фотографії з тусовок. Хоча, з іншого боку, чому заздрити, якщо вони ніяк не можуть відключити голову і забути про соціальні мережі хоча б на хвилину?
5. Дослідження чужого минулого
Знаєш, чому я кожен раз побоююся, коли заходжу на Вконтакті? Там є рядок пошуку — ось де мій камінь спотикання. Чомусь ця строчка провокує у мене дивні напади мазохізму. Це ірраціональне бажання пошукати свою колишню або колишнього моєї подруги і подивитися, як живуть ці люди. В результаті ти взагалі забираєшся в нетрі, докапываешься до колишніх третьої щаблі, бачиш давно застарілі милі коментарі та фотографії з гулянок у невідомих місцях, там незнайомий хрін обіймає твою подругу, яку ти тоді навіть не знав. Ти порівнюєш всіх один з одним: себе з ним, його нинішню дівчину і твою подругу, шукаєш щось спільне. Вистачить. Побережи сили. Вони знадобляться для цієї справи.
6. Спогади про своє минуле
Році у 2007-му я розважався на повну котушку: був володарем чубчика і чорно-білої футболки в смужку, тусувався цілими днями з такими ж дурниками, ходив на концерти, зрідка підробляв, роздаючи газети або переводячи екскурсії для німців. Через три роки у мене з’явилася дуже цікава компанія друзів, я ганяв подорожувати автостопом куди Макар телят не ганяв, був на музичних фестивалях. Ось це було життя! Завдяки інтернету я можу воскресити в пам’яті ці дні і зрозуміти, наскільки у мене зараз все нудно. Так, на цих фотках я був на кілька років молодший, я вмів веселитися і не піклуватися про купу безглуздих речей. Я романтизирую минуле і не згадую про те, як мерз під час автостопного шляху і більше всього на світі хотів з’їсти борщу і помитися. Коротше, нічого хорошого немає в таких спогадах: вони все одно нечесні.
7. Инстаграми знаменитостей та інших багатіїв
В годину ночі твій мозок навряд чи може відрізнити фільтр «Амаро» від променів сонця, які так вигідно фарбують чужий пентхаус. Тут реальність стикається з вигадкою. Тобі і без того погано: як жити без пентхауса? — так ти ще й бачиш там такий хороший світло. У Инстаграме все виглядає гарніше, ніж життя. І ми всі потрапляємо на цю вудку.
8. Не знаходити хороший фільм
Що ти хочеш подивитися сьогодні ввечері? Серіал? Ні, це жуйка для мозку, з ними тільки стаєшь тупішим. Комедію? Та зараз якісь комедії… Несмішні комедії. Не хочу комедію. Екшн? Мозок відключається, коли втомлюється сприймати різкі рухи. Фентезі? Залиште ролевикам. Драми? Да у мене у самого життя — суцільна драма, куди мені ще і в кіно? Класику? Занадто серйозно. Документальний фільм? Мультик? Та що зі мною таке, я нічого не хочу!
