До масового поширення штучного освітлення середня тривалість сну становила 12 годин на добу (а не наші 8!). При цьому сон поділявся на два періоди: 3-4 години до півночі, потім кілька годин неспання і ще 8 годин сну, поки не розбудять перші сонячні промені.
Дослідивши бімодальну структуру сну, вчені прийшли до висновку, що прокидатися посеред ночі – це не тільки нормально, але і дуже корисно для творчих натур. З цеї статті ви дізнаєтеся, як спали наші прапрабабусі і прапрадіди, і чому спати «в два заходи» корисно з точки зору креативності.
Двосекційний сон
Прокидаєтеся посеред ночі? Це абсолютно нормально і навіть добре.
Вважає історик, викладач Віргінського політехнічного інституту Роджер Экирхон (Roger Ekirch). Він багато років досліджує, як спали наші предки. Навіть написав про це книгу (At day’s Close: Night in Times Past).
Экирхон вивчив безліч судових актів, особистих щоденників, літературних творів та інших артефактів і прийшов до висновку, що до поширення штучного освітлення люди практикували так званий двосекційний сон.
Зазвичай люди лягали спати в 9 або 10 годин вечора. Спали 3, в кращому випадку 4 години, потім, десь після півночі, вставали, щоб зайнятися творчими справами. Потім знову лягали і спали, поки світанок не розбудить їх.
На доказ Экирхон наводить спогади одного англійського доктора XVI століття, який стверджував, що народжуваність у робітничого класу набагато вище, так як, прокинувшись після першої стадії двосекційного сну, його представники активно займалися сексом.
Що ж робила інтелігенція? На думку вченого, творчо спрямовані люди між «першим» і «другим» сном найчастіше щось писали або читали.
Це було на початку ХІХ століття, до того, як штучне освітлення поширилася на промислових об’єктах і в будинках людей.
Тепер небагато з нас знають, що таке справжня ніч. Лампи розжарювання, комп’ютери, телефони – світ наповнений штучним світлом, який атакує наші очі і обманює біологічний годинник, створюючи ілюзію «вічного дня». Ця дезорієнтація – мимовільне наслідок технологічних інновацій.
Вчені вважають, що ми розучилися правильно спати, а разом з тим і творити. Адже акт творчості – «дитя» відпочив належним чином мозку.
Сон і креатив
Недавній випуск подкасту New Tech City був присвячений тому, як технології, зокрема, штучне освітлення, змінили сон. Гостем програми був психіатр Томас Вер (Thomas Wehr) з національного інституту здоров’я. Він розповів про своє дослідження – вплив світла на сон людини.
В експерименті вченого взяли участь 15 осіб. Вони 4 тижні провели в приміщенні без штучного світла. Замість звичних нам 16 годин активності, волонтери спали лише по 10 годин. Решта 14 вони проводили в абсолютно темній кімнаті. Вчений намагався відтворити умови, в яких знаходилися наші предки в середині зими (короткі дні, довгі ночі), коли жили без електрики.
Спочатку учасники експерименту просто відсипалися.
У середньому вони повернули собі близько 17 годин сну. На це знадобилося три тижні.
Але коли дефіцит організму уві сні, властивий сучасним людям, був заповнений, почалося найцікавіше. Волонтери стали переходити на двосекційний сон.
Як відзначали учасники експерименту, години нічного неспання супроводжувалися надзвичайним спокоєм. Вони прокидалися, коли закінчувалася фаза швидкого сну (REM-сон), під час якого електрична активність мозку схожа з станом неспання. Тому, прокинувшись посеред ночі, вони перебували в кілька медитативному стані.
Деякі говорили, що відчували кришталеву чистоту свідомості під час «нічного неспання», що ніколи з ними не було раніше.
Це не схоже на безсоння, яке часто буває в наші дні. Випробовувані не відчували дискомфорту від того, що їх перерваний сон.
Це відредаговане нічний стан практично зникло у більшості з нас. Але в ньому закладений потужний потенціал. Воно асимілює накопичені за день інформацію та емоції.
Гасіть світло!
Сьогодні штучний світ, подібний до того, що виходить зараз від вашого монітора, як наркотик. Ми залежні від нього.
За межами наукових лабораторій знайшовся тільки один чоловік, що зважився відмовитися від електрики. Його звуть Дж.Д.Мойер (J. D. Moyer). Він кілька місяців разом зі своєю родиною жив, не використовуючи штучне освітлення.
Я лягав спати дуже рано, приблизно о 20:30, потім близько половини третьої ночі прокидався. Спочатку мене це лякало. Але потім я згадав, що люди так спали в часи, коли в оселях не було електрики. У моменти нічного неспання, які тривали близько 1-2 годин, я читав або писав при свічках. Потім знову йшов спати.
При цьому Дж.Д.Мойер не ставив перед собою мету навчитися двухсекционному сну. Це вийшло само собою, так як «темні» часи переважали.
За припущенням вчених, двосекційний сон був захисним механізмом наших предків. Так їм було простіше переживати довгі холодні й нудні зимові вечори.
В наш час з-за повсюдного штучного освітлення практично неможливо виробити двосекційний сон. Особливо в літню пору року.
Проте в XXI столітті, де технарі хваляться один перед одним, що можуть писати код цілодобово безперервно, і де «горіти на роботі», жертвуючи сном, – це норма, бімодальний сон як би натякає: можливо, варто ненадовго «сховатися» в спальні, щоб очистити свій розум і «народити» дійсно креативну думка.
