Три години від Сан-Франциско (Каліфорнія), і ви потрапляєте в минуле: жодних сервіс, ігрових приставок, мобільних телефонів, комп’ютерів, електронний книг, айпадів, систем GPS, цифрових камер, годин з калькулятором… Заборона на розмови про роботу, алкоголь, справжні імена і ще безліч таких же строгих правил. Тут відпочивають ті, хто втомився від життя в цифровому середовищі, де ти завжди на зв’язку, а зв’язок — у вигляді мобільного або ноутбука — завжди з тобою. Але і коштує така втеча від настирливого століття дорого — кілька сотень доларів на людину. Вперше ці незвичайні збори для дорослих провели в минулому році, так от охочих виявилося стільки, що влітку 2014-го табір розширили до трьох заїздів по кілька днів.
В організації з промовистою назвою «Цифрова детоксикація» (українською цей термін можна перекласти як «інформаційна дієта»), яка і організувала табір, знають про проблему не з чуток: один з її засновників, американець Леві Фелікс, раніше працював в інтернет-сервісі за допомогою і збору коштів для різних благодійних проектів. Але одного разу опинився в лікарні і переосмислив своє життя: відправився в подорож по Південно-Східній Азії, а повернувшись, заснував «Цифрову детоксикацію», щоб, як він сам зізнається, об’єднувати людей. Табір в Каліфорнії — один із найвідоміших проектів його організації.
Хто ж вони — щасливчики, які провели вікенд далеко від Wi-Fi? Ну, наприклад, дизайнер з компанії Facebook Коні Янг — вона зізналася журналістам Reuters, що вже забула, коли останній раз їхала на кілька днів і не перевіряла повідомлення, тепер, після табору, вона планує робити це не так часто. Або, наприклад, гендиректор одного фонду Монтгомері Косма, який вже зізнався в інтерв’ю The New York Times, що давненько не був надовго відлучений від імейла і телефону — з 1997 року! Зате Монтгомері провів багато часу, розмірковуючи і прислухаючись до себе. А кореспондент цієї популярної газети, також відвідав табір, натхненно розповів, як дивився на зірки — справжні, а не на ті, за якими спостерігає більшість людей з допомогою новинних сервісів.
Можна було б припустити, що це всього лише розвага для заевшихся американців. Але останнім часом рух гаджет-фрі охоплює весь світ. Від чого тікають всі ці люди?
Раби цифрового століття
Про комп’ютерної залежності у свій час було сказано чимало, проте нещодавно до неї додалося ще багато нових залежностей — від соціальних мереж або, припустимо, від свого телефону, що сьогодні, з появою смартфонів, часто одне і те ж.
Масштаб проблеми зростає: кожен відчуває неспокій, коли не може перевірити пошту або зайти в інтернет,— пояснює американський футуролог Домінік Базалто.— З’явився навіть термін — FOMO (від англійського fear of missing out — страх щось упустити), що описує такий от стан: якщо пропустиш повідомлення по електронній пошті, оновлення статусу в Facebook фотографію в Instagram, то можеш упустити щось важливе в житті.
Під ударом — діти, адже, на думку експерта, вони ростуть з цифровими гаджетами, Facebook і Twitter. Як результат — міняється саме спілкування між людьми. Хіба можна назвати цим словом, наприклад, обмін SMS?
Брайан Соліс, аналітик фірми Altimeter Group, що спеціалізується на цифрових тренди, бачить іронію в тому, що відповідає «Огоньку» про масштаб проблеми в електронному вигляді, та ще і на вихідних.
«Я змушений залишатися на зв’язку, інакше це негативно позначиться на моїй роботі або на спілкуванні з друзями»,— пише він.
За словами експерта, люди сьогодні фактично схиблені на необхідності перевірити статус або поділитися тим, що навколо них. Це, в свою чергу, створює замкнене коло: ми змушені викладати більше, більше споживати, частіше виходити на зв’язок. І це абсолютно нові відчуття — адже немає жодних рольових моделей, за якими можна було б вчасно зрозуміти, коли треба зупинитися. Людини нагороджують лайками, коментарями, фоловерів, почуттям власної значущості і важливості — як стверджує Брайан, це свого роду загравання зі статусом міні-знаменитості.
Вчені теж підливають масла у вогонь: на Всесвітньому конгресі психіатрів, що пройшов у травні в Санкт-Петербурзі, інтернет-залежність (як і залежність від соцмереж) запропонували вважати хронічною хворобою. Втім, мова не лише про відносно нешкідливих психологічних наслідках, про яких так приємно поговорити в соцмережах. Багато скаржаться і на небачений раніше недуга, що позначається на фізичному стані людини,— електромагнітну гіперчутливість.
Знайомтеся — американка Дайана Шу зі штату Айова. Вона довгий час страждала від головного болю, у неї випадали волосся, бувала висип, проблеми із зором, і все нібито через електромагнітного випромінювання. Бідолаха так страждала, що чоловік навіть побудував їй спеціальну клітку — дерев’яний каркас, два шари дротяної сітки, герметична двері… зрештою Дайана знайшла рішення — вона переїхала в містечко Грін-Бенк в Західній Вірджинії. Це унікальне місце: воно знаходиться в зоні тиші — в радіусі дії найбільшого у світі радіотелескопа. У містечку немає Wi-Fi, не ловлять мобільні — все по-старому, хоча інтернет все ж є — через звичайну телефонну лінію. І саме тут Дайана нарешті щаслива: «Я можу побачити світанок, зорі вночі, можу потрапити під дощ»,— ділиться радістю. Місіс Шу — не єдиний «цифровий біженець», що з’явився в містечку. Грін-Бенк користується все більшою популярністю серед тих, хто, так само як вона страждає від електромагнітної гіперчутливості. Парадокс в тому, що офіційна наука досі не визнає цю хворобу. Наприклад, формулювання Всесвітньої організації охорони здоров’я розпливчаста: мовляв, у електромагнітної гіперчутливості немає чітких діагностичних критеріїв, наукова зв’язок між цією недугою і впливом електромагнітних полів не проглядається. Однак поки вчені сперечаються, люди, не чекаючи їх, рятують себе самі. Власне, цифрова детоксикація — це і є такий ось порятунок.
Просто зітри мене
Домінік Базалто сміється: про людей, які йдуть із Facebook або навіть з інтернету, чув кожен, у більшості випадків це може виявитися свого роду піар-хід. Як краще всього привернути увагу друзів? Правильно — сказати, що вони не зможуть зв’язатися з тобою через Facebook.
«В кінці кінців можна навіть вирішити нікуди і не йти», — каже Базалто. І все ж цифрова детоксикація — це не вигадка. Експерт перераховує: є приклади турфірм, що пропонують відпустку без технологій («Набагато дешевше обійдеться просто зависнути на дачі на вихідні — результат буде таким же»,— запевняє Домінік), в деяких американських ресторанах просять не користуватися телефоном під час їжі, а подекуди йдуть ще далі і забирають мобільники у відвідувачів на вході.
Цифрова детоксикація — це реально, і цілком реальні люди платять, щоб «відключитися». Фактично багато візіонери, підприємці і розробники — творці приладів, мереж і додатків, до яких ми звикли, — спонсорують і відвідують такі табори, — підтверджує і Брайан Соліс.
Мова не тільки про США: на днях по стрічкам світових ЗМІ пройшла гучна новина з… Шотландії. Тут некомерційна організація Scottish Youth Hostelling Association (вона допомагає молодим людям знайти ліжко» в Шотландії) раптом розродилася незвичайною ініціативою. До вересня вони хочуть набрати групу підлітків для триденного експерименту — їх поселять на віддаленому острівці без смартфонів, планшетів або Wi-Fi. Самі учасники таким чином отримають можливість «відключитися» і побачити, що вони упускають у реальному житті.
Фактично цифрова детоксикація стає цілою індустрією: на ній роблять ім’я письменники, стають відомими журналісти. Наприклад, саме після експерименту Баратунда Турстона, колумніста авторитетного бізнес-журналу Fast Company (Баратунд на 25 днів відмовився від інтернету), в моду ввійшло слівце «відключитися» (англ. unplug).
Як щодо нових інтернет-сервісів, які допомагають це зробити? Будь ласка! Сайт Just Delete Me, що перекладається як «Просто зітри мене», сьогодні є на багатьох мовах і користується величезною популярністю. А створений він для того, щоб… піти з різних соцмереж і сайтів. Творці пишуть цілком виразно, що багато компаній використовують спеціальну технологію, щоб ускладнити процес видалення запису; обійти її і покликаний особливий каталог посилань, розміщений на сервісі. Цікаво, що посилання поділяються за ступенем складності даної процедури: ну, наприклад, легко розпрощатися з Instagram або «Однокласниками», а ось з YouTube — неможливо!
Манія детоксикації охопила не тільки західний світ: стурбовані і на Сході. Приміром, у Китаї засилля «цифри» взагалі призвело до появи нової соціальної практики створення особливих таборів напіввійськового типу. В такий табір на перевиховання може здати своє дитя, проводить занадто багато часу в соцмережах, будь стурбований батько. Правда, ось перевиховання буде суворим: серед інструкторів — колишні військові і застосовують вони військові методи. На щастя, ще в 2009 році Міністерство охорони здоров’я країни заборонив використання електрошокового терапії, а адже до неї теж вдавалися для лікування інтернет-залежності. Сьогодні в Китаї налічується приблизно 250 подібних таборів — боротьба з недугою XXI століття в розпалі.
Цифрова гігієна
Як справедливо зазначають іноземні експерти, у Східній Європі з цифровою детоксикацією сьогодні просто: виїхав за місто, де не ловить мобільний зв’язок і не бере інтернет, і розслабляйся. Однак перші експерименти в форматі гаджет-фрі у нас теж йдуть. Піонер — Томський державний університет (ТГУ). Навесні там придумали наступне: провели досліди з декількома добровольцями по обмеженню спілкування в Мережі, підсумком став годину без соцмереж по всьому університету — бажаючі на цей час вийшли в офлайн.
Ну а що ж вчені? Повідомлення про експерименти, зв’язаних як з інтернет-залежністю, так і з електромагнітної гіперчутливістю, приходять чи не щодня. Є досліди, які доводять існування цих недуг, є і ті, де отримують прямо протилежні дані. А нещодавно намітився і ще один інтригуючий поворот. Можливо, він все-таки поставить крапку в тривалих суперечках.
Доктор Міхаель Виттхоф з Університету Йоганна Гутенберга (Майнц) спільно з колегою з Королівського коледжу в Лондоні провів наступний експеримент: 147 учасникам показали телевізійний репортаж, одна група дивилась документальний фільм про потенційну небезпеку для здоров’я Wi-Fi і мобільників, інша — про безпеку інтернету і мобільних даних. Потім на обидві групи впливали за допомогою Wi-Fi — насправді він не працював. Так ось 54 відсотки учасників повідомили про занепокоєння, страху, втрати концентрації, поколювання в пальцях, руках, ногах, ступнях. Двоє учасників взагалі покинули експеримент, так як симптоми стали нестерпними. З’ясувалося, що вони були найбільш сильні у тих, хто дивився документальний фільм про небезпеку випромінювання. Таким чином, вчені встановили, наявний так званий ефект ноцебо — коли щось, насправді ніяк не впливає на пацієнта, викликає в нього негативну реакцію. Тому, підсумовує доктор Виттхоф, вчені і журналісти мають працювати спільно, плечем до плеча, щоб повідомлення про можливі ризики для здоров’я від нових технологій були точні настільки, наскільки можливо. Отже, перед нами чергова загальносвітова фобія? Однозначної відповіді дослідники поки не дають.
