Як уникнути емоційного спуштошення

Як уникнути емоційного спуштошення / Как избежать эмоцианального опустошения

Як уникнути емоційного спуштошення на роботі? Якщо зникає гострота почуттів, всередині з’являється відчуття спустошеності і нудьги, а потім починають дратувати люди, з якими доводиться працювати, – це означає, що треба починати діяти. Якщо ж не діяти, то поступово приховувати роздратування стане все важче, і під «роздачу» може потрапити ні в чому не винна людина, яка опинилися поруч. Далі станеться різке падіння самооцінки і мотивації. Навколишні люди стануть все більш байдужими, а спілкування буде викликакати дискомфорт.  Може погіршитися стан здоров’я, а також з’явитися безсоння. Також, скоріш за все, ви будете зловживати алкоголем, курінням, ліками… Адже саме в такій послідовності, як правило, протікають симптоми емоційного спустошення або вигорання (англ. burnout). Це поняття ввів американський психіатр Герберт Фрейденбергер у 1974 р.

Фахівці одностайні: таке вигорання можна попереджати і вельми ефективно лікувати. Перш за все, як це часто буває при вирішенні психологічних проблем, потрібно розібратися з собою. Тобто зрозуміти свої цілі і представити образ майбутнього, відповісти собі на питання, в чому сенс того, що зараз робиться і навіщо.

«Купила я сир дітям?»

Світлана Кандиба, директор з корпоративних продажів компанії MetLife Alico:

– Кому з нас невідомо відчуття повного занурення в ситуацію або роботу до такої міри, що виринути назад просто іноді не вистачає моральних сил, і ти можеш застрягти в цьому стані надовго.

Щоб не потрапляти в такі пастки, по-моєму, необхідно уникати досягнення граничних станів і максимально прагнути до балансу або золотої середини – це відносини, моральні або фізичні навантаження. Прагнути урізноманітнити своє життя таким чином, щоб отримувати задоволення від смаку різних емоцій, споживати їх в збалансованому вигляді, не впадаючи в крайності або залежно від якоїсь однієї – адже інакше втомимося і возненавидим її. Це улюблена пісня, яку раптом починають транслювати всі FM-станції з ранку до вечора, і незабаром ти просто виключаєш приймач, щоб відпочити від колись улюбленої мелодії.

На мій погляд, щоб уникнути вигоряння потрібно дотримуватися таких основних правил. Перше – вивчати і спостерігати себе, «включати зовнішнього доглядача», щоб з боку бачити картинку того, що відбувається і не дозволяти собі досягати пікових значень. Друге – уміти розпізнавати свої емоції, давати їм імена і складати на певні полички, щоб вже в усвідомленому спокійному стані вивчити їх, опрацювати і дізнаватися в нових ситуаціях. Третє – завжди мати при собі основне питання: у кожного він може бути свій особливий, але він повинен бути як би тим ключем, який нас завжди зможе вивести з гіпнозу, перебування в такому піковому стані. Я завжди згадую слова моєї хрещеної, яка мені радила в подібних ситуаціях запитати себе: купила я сир дітям? Різні бувають стани та їх причини, але це завжди спрацьовує – я негайно повертаюся до дійсності і дивлюся на все з іншого боку. І хоч діти вже виросли, це питання завжди викликає у мене посмішку і повертає до спокійного сприйняття того, що відбувається.

Простіше попереджати, ніж виправляти

Кошкіна катерина, HR-директор, Aegon Life Ukraine:

– Синдром емоційного вигоряння у нашій країні довго було прийнято ігнорувати. Вважалося, що чоловік повинен працювати на знос, не скаржитися і бути задоволеним тим, що у нього є робота. Саме тому вітчизняні компанії часто не мають досвіду боротьби з емоційним вигорянням співробітників і нерідко з цієї причини їх втрачають.

Разом з тим синдром емоційного вигорання не так вже рідко зустрічається. Чим цікавіше робота і динамічно розвивається компанія, тим більше людина емоційно втягується в роботу, тим більше ризик емоційного вигорання. Ми для себе виділили ситуації, в яких воно найбільш ймовірно.

Перша ситуація – входження компанії в фазу стабільного зростання. Динамічне зростання вже позаду, емоційні підйоми і спади теж – є стабільна, досить однакова день у день робота. І співробітникові стає нудно, він починає відчувати емоційну порожнечу.
Інша ситуація виникає, коли людині дуже цікаво на роботі, він вкладає душу в розвиток компанії, працює вдень і вночі. Так триває рік, два, ну нехай три… А потім у нього раптом розпадається сім’я чи виникають проблеми в сім’ї або зі здоров’ям, які настільки вибивають його з колії, що він не те щоб удень і вночі, а й вдень не може працювати з нормальною продуктивністю.

Виходячи з такого бачення причин емоційного вигорання ми в компанії будуємо роботу з персоналом.

З одного боку, важливо пропонувати працівникові нові цілі, можливості. Навіть розуміючи, що можливості вертикального кар’єрного росту в невеликій компанії обмежені, ми намагаємося залучати його в проекти, роботу з суміжними підрозділами. Відповідь на питання про те, коли тій чи іншій людині стане нудно робити те, що він робить сьогодні, – це стандартна і невід’ємна частина процесу управління талантами. Для нас ставити собі таке питання і питання про таких кар’єрно-професійних кроках співробітника настільки природно, що без цього я просто не уявляю собі свою роботу. І, можливо, навіть скажу крамольну думку: іноді настає такий момент, коли у компанії більше немає можливості запропонувати співробітникові зростання. Тоді ми вважаємо правильним підштовхнути його до подальшого зростання за межами нашої компанії. Це справедливо по відношенню до нього.

З іншого боку, ми активно намагаємося запобігти такого вигоряння, яке пов’язане з постійними переробками. Для цього впроваджено досить багато інструментів, наприклад, такі як періодичні заохочення співробітників за їх робочі досягнення особистими подарунками – похід на футбол, абонемент в боулінг, вечеря на двох – у залежності від того, в якій площині лежать інтереси людини. Цим ми завжди даємо йому зрозуміти, що поважаємо його особисті інтереси. Далі, в компанії існує підхід familly first, що означає: якщо у людини є невідкладні сімейні питання, його завжди відпустять з роботи, підуть назустріч, при необхідності підтримають фінансово. Повірте, співробітники не зловживають цим, особливо якщо вирішено питання постійного підтримання в них захопленості й професійного інтересу. Ну і, звичайно, гнучкі години роботи. Це те, що наші співробітники дійсно цінують. Людині не потрібно летіти на роботу суворо до 9.00, він може досить гнучко підходити до часу початку і закінчення роботи за умови дотримання 40-годинного робочого тижня. Ця гнучкість дозволяє людям вирішувати море особистих питань і не відчувати себе в постійному стресі від того, що або на роботу на п’ять хвилин запізнився, або чоботи не заніс в ремонт.

Все це робиться тому, що виходити зі стану емоційного вигорання куди складніше, ніж у нього не потрапляти.

Найбільш простий і поширений спосіб виправлення ситуації полягає в тому, щоб спробувати піднятися над нею, змінити кут зору на своє становище і роботу. Другий спосіб – відхід у сусідню область, при якому колишніх знань і вмінь знаходять нове застосування. Третій спосіб – зробити свої нинішні обов’язки інструментом для досягнення більш глобальних цілей. Четвертий – робити акценти не на те, що ви добре знаєте і вмієте, а на тому, що є для вас проблемою. Так набувається новий сенс у старій роботі, вона перетворюється в інструмент саморозвитку, що і стає профілактикою вигорання.

Фахівці вивчають не тільки сам феномен вигоряння, але і людей, які потрапляють під його вплив. Зокрема, було визначено риси, притаманні особам, які мало піддаються вигоранню:

врівноваженість психічних процесів. Емоції виражені, але врівноважені, людина сама з собою в злагоді, йому одному бути нудно;
бачення позитивних наслідків будь-яких своїх починань;
любов до роботи завдяки знаходженню (створення) новизни в ній;
іронічність;
задоволення життям, людина підживлюється здатністю бачити нескінченну різноманітність і мінливість усього, що його оточує;
помірний фаталізм, сприяє задоволенню життям;
така людина часто душевно живить інших людей, причому це часом не помічають ні він сам, ні оточуючі.

Слідувати природному ритму

Іван Корякін, фінансист:

– Виходячи з власного досвіду можу дати кілька порад щодо попередження емоційного вигорання.

1. Розстановка пріоритетів

Для багатьох керівників характерно занадто серйозне ставлення до розв’язуваних проблем. Дивлячись на них, виникає відчуття, що вони фізично перетворюються на ці проблеми, намагаючись вирішувати їх 24 години на добу. У таких ситуаціях мені допомагають роздуми про сенс життя і почуття гумору, дають можливість поглянути на ситуацію з різних точок зору, знайти просте і елегантне рішення замість вимучений і натужно громіздкого.

2. Прибрати непотрібну напругу

Беручи участь в чергових переговорах, я дивуюся, наскільки напружено ведуть себе переговорники, роздуваючи проблему до вселенського масштабу і намагаючись її у що б то не стало вирішити. Іноді віддаю перевагу відкласти проблему і повернутися до її вирішення через час, ніж створювати непотрібний стрес. Це не стосується «пожежних» ситуацій, але вони виникають нечасто.

3. Слідування природному ритму

У природі все підпорядковане ритму – за напругою слід відпочинок. Тому, приділивши час вирішення питання, я відпочиваю. Але не у фітнес-клубі, перед телевізором або за пустим спілкуванням в ресторані, де одна навантаження змінюється іншою, а знаходжу можливість побути одному. І ніяких нічних пригод. Ніч – час сну і відновлення сил. А ось ранній ранок – початок нової сторінки життя, його я волію не витрачати на сон.

4. Зміна обстановки

Важливо знайти час вийти в парк, виїхати на природу, відправитися в подорож. Після цього у мене завжди виникає відчуття свіжості, наповненості, ентузіазму. А для цього потрібно прийняти тверде рішення. Продовжувати ігнорувати тривожні симптоми вигорання – це все одно що їхати на автомобілі, у якого спущені колеса: і далеко не заїдеш, і машину зіпсуєш.

З великою ймовірністю здатні вигоряти люди, які не вміють планувати свій день, не вміють і не хочуть піклуватися про себе, користуватися допомогою колег, приймати відповідальні рішення. Вони, як правило, володіють високою тривожністю, низькою самооцінкою і дуже конфліктні. Ще одна вразлива категорія – люди, які з головою занурюються в роботу, нехтують і відсувають на задній план свої потреби. Вони схильні йти від проблем, що виникають в особистому житті.

Професійну групу ризику складають люди, які регулярно стикаються з напруженими відносинами в системі «людина – людина». Особливо часто вигоряння настає при надмірному навантаженні у лікарів, вчителів, психологів, рятувальників, продавців.
Синдром вигоряння заразний. Його вірус живе в компаніях, де панує напруженість, встановлено жорсткий пріоритет робочих завдань над усіма іншими. Як правило, на чолі таких організацій стоїть «выгорающий» начальник, від якого й походить «хвороба». Будучи на межі власного емоційного, інтелектуального і фізичного виснаження, він не здатний інакше вирішувати організаційні завдання.

До появи емоційних проблем призводить дисбаланс

Олег Хом’як, директор НАУ Консалтинг:

– Емоційне вигорання проявляється в демотивації, коли зникає інтерес до роботи, втоми і втрати сенсу, тобто незрозуміло, навіщо особисто мені потрібно те, чим я зараз займаюся. Це загальний стан людини, і воно завжди пов’язане з якоюсь діяльністю. Хронічна ж втома може бути і без емоційного вигорання, коли тільки тіло сигналізує про те, що важко.

За всім цим стоїть дисбаланс. Людина діє так, що жертвує чимось значущим для себе, а в іншому місці перерасходует енергію. Найчастіше це пов’язано з тим, що зростає кількість різних справ, подій, але не відбувається розміщення пріоритетів або відсікання. Людина продовжує це робити, але сил не вистачає. Він починає жертвувати собою (особистим часом, здоров’ям, задоволеннями), оскільки інші справи вважає більш перспективними для себе. Але це тільки один аспект життя, пов’язаний з досягненнями.

Найчастіше таке вигорання настає в двох ситуаціях: коли всі успішно розвивається, але потік накриває людину, або коли він застряг в якийсь повторюваності і втратив цільові орієнтири. Завжди за цим стоїть якась внутрішня нецелостность, коли людина не робить співвіднесення того, що зараз є, що відбувається, і того, чого хотілося б у перспективі. Потік накриває ще й тому, що слідом за зростанням масштабу та складності завдань не внутрішня перебудова людини. Точно так само буває і з компаніями, які вчасно не змінюють свою оргструктуру і не змінюють бізнес-процеси.

Наявність синдрому емоційного вигорання може вказувати на психологічні проблеми у цієї людини. Я повертаюся до поняття «баланс». Воно означає, що потрібно розглядати своє життя як комбінацію з чотирьох елементів: тіло, відносини, діяльність, смисли. Тому, наприклад, розвиток має супроводжуватися поліпшенням у всіх цих елементах. Найчастіше такого не відбувається, є перекіс в яку-небудь сторону, в якій ми зацікавлені в даний момент. Виникає дисбаланс і призводить до появи емоційних проблем.
На жаль, в нашій діловій середовищі тема балансу менш популярна, набагато більше популяризується тема успіху. В результаті з зовнішньої сторони люди можуть бути успішними (багатими), а з внутрішньої – жебраками. Такий дисбаланс може призводити до того, що з часом почнуть з’являтися проблеми і в бізнесі. Причому коріння цих проблем будуть пов’язані саме з проблемами людини в інших сферах. У нього немає підживлення з цих сфер, тому не вистачає енергії.

Своєрідними групами ризику стосовно емоційного вигорання є ті, хто працює з людьми у непростих ситуаціях: педагоги, лікарі, міліціонери та ін. В бізнес-середовищі це працівники клієнтських служб, кол-центрів, тобто ті, хто повинен вислуховувати негатив. А якщо говорити не про сферах, а про типи діяльності, то ризик великий там, де амбітні плани і відбувається швидке розвиток.

З типів особистості вигорання більше схильні так звані люди психологічного типу А, яких відрізняє прагнення до досягнення, нетерплячість, надвелика відповідальність, працеголізм, а також недооцінка тілесних відчуттів.

Часто вважають, що вигорання – це механізм захисту від психотравмуючих впливів. Але це не захист, а порушення захисних функцій психіки.

Першою ознакою наближення вигорання є поява відчуття хронічної нестачі часу. Другий – хаотичність у діях, втрата логіки. Далі частішають моменти різкого падіння настрою. Починають проявлятися різні хвороби, але це якщо вигорання вже глибоко проникла в організм.

Єдина надійна профілактика – вибудовування збалансованої стратегії роботи. Наприклад, як би те ні було, але в обід хвилин 20 потрібно поспати, а в 18-19 годин – йти з роботи. Постійно співвідносити діяльність з цілями, коригувати. Зрозуміло, що можуть бути виключення, можна балансувати свою діяльність у масштабі не дні, а тижні. Ну а якщо не вдалося запобігти, то треба їхати відпочивати. Йти на масаж, плавати, але не алкоголь чи їжа. А якщо вже заїдати-запивати, то в красивому варіанті. Головне – звести на час свою увагу виключно до тіла, щоб ви стали наче без голови і вся активність перейшла з мозку в тіло.

Якщо ж спустошення або вигорання виявляється дуже серйозним, то по-справжньому людина може вийти з нього тільки з новими поглядами на життя.